Юрій Гнатковський

В умовах кризи профінансувати українську культуру можуть європейські фонди

Ще вересневе інтерв’ю, яке вийшло в газеті Європейської партії України.

Юрій Гнатковський: “В умовах кризи профінансувати українську культуру можуть європейські фонди”
Розмовляла Роксоляна Панич.

Інженер-будівельник за освітою, Юрій Гнатковський займається далеко не будівництвом. Хоча ні, таки будівництвом. Він розбудовує культурне середовище Львова до європейських стандартів.

Гнатковський — автор багатьох проектів у сфері музики, телебачення, реклами, промоції, кіно. Вони – різноманітні. І завжди успішні. Про нові грандіозні проекти, які незабаром приємно здивують Львів та Європу, розмовляємо із директором Львівського палацу мистецтв Юрієм Гнатковським.

Там де Ви – завжди успішні проекти. Ви і <<Легенди Львова>> режисуєте, і <<Сніжність>> творите, і Львів популяризуєте, і кіно просуваєте. Що все-таки найближче до душі?

Найважливіше для мене – бачити результат. Результат у творчості -найшвидший. У кожен свій проект я вкладаю душу і досвід. Від мене перш за все залежить, яким буде результат. Що найближче до душі? Я маю постійне бажання вчитися і відкривати для себе нові горизонти, нові сфери діяльності… Тож все попереду!

Кажуть, що аби досягти успіху, спершу треба робити те, що необхідно, а вже потім те, що хочеться. Ви на якому етапі зараз?

Я змалку мріяв бути артистом. Але для цього, звичайно, потрібен фундамент – знання і фінансове забезпечення. Ще з дитячих літ я розумів, що складно займатися музикою, коли батьки не мають можливості підтримувати фінансово. Моїм друзям, які займалися творчістю – художникам, співакам, тому ж Кузьмі – було дуже важко виживати за рахунок творчості…. Тому я спершу вирішив підготувати <<фундамент>> – розпочав підприємницьку діяльність. Це була творча сфера – телебачення, телевізійна реклама. Саме виготовлення реклами приносило перші гроші ….

У чому секрет успіху, на Вашу думку? Які його складові? Це команда, уміння комунікувати, талант?

Тут у мене є своя філософія. Не можна ніколи справу залишати посеред дороги. Це моє основне кредо: берешся за щось – дороби до кінця. І якщо хтось на цьому шляху мене стримує, це ще більше мотивує йти до кінця. А загалом нічого не вдасться без комунікації, відвертості та креативу. Світ дуже мінливий, ситуація постійно змінюється, і в кожній справі треба знаходити нові рішення, свій розв’язок кожної задачі. Команда однодумців значно збільшує ймовірність успіху.

Над чим працюєте зараз? Чим здивуєте львів’ян найближчим часом?

Наприкінці вересня ми спільно з Борисом Возницьким плануємо відкриття проекту <<Парк мініатюрних архітектурних історичних пам’яток>>. Відкриватимемо першу частину – це три мініатюри замків — львівського Високого замку, Олеського та Острозького замків. Парк мініатюр розташований за палацом Потоцьких. Такі об’єкти є у кожному серйозному туристичному центрі – і в Амстердамі, і у Парижі, і в Римі. Львів теж заслуговує на свій парк мініатюр. Над цим проектом ми працювали два роки. Без фінансування, за власні кошти зробили першу частину. Надалі розраховуємо на допомогу одного із фондів Євросоюзу. Загалом у цьому парку буде як мінімум 20 замків України.

Хто саме працював над мініатюрами?

Ми знайшли чудового майстра. Це Ігор Качур. Нам подобається його працелюбність, ентузіазм та професіоналізм, влаштовує також вартість його роботи. Поки є у Львові такі майстри – гріх цим не скористатись. В Україні є ще один майстер, який робить такі архітектурні моделі – для Амстердаму, – але свою роботу він оцінює за європейськими мірками, а це для нас задорого….

Ще один великий проект, над яким я працюю – це створення Науково-пізнавального центру. Центр науки – це форма інтерактивного музею. У такому музеї можна сидіти на кожному експонаті, перевертатися, бавитися. Відвідувач на власні очі бачить оптичні фокуси, фізичні явища, наприклад, зміну центру тяжіння – коли дитина одним легким дотиком за допомогою певного механізму може підняти свого батька. Такі фізичні явища перевертають світогляд і дітей, і дорослих, розуміння фізики загалом. А найголовніше – мотивують цікавитися наукою. У Європі таких центрів понад 400 – вони з’явилися протягом останніх 10 років. Центр науки вже створюють в Москві, тривають розмови про створення такого і в Києві. Тому Львів як європейське місто, як один із наукових центрів України не може в цьому відставати. За останніми дослідженнями, історичні музеї відвідує 12 % населення, художні – 5-6%, а інтерактивні, технічні – 45-50 % населення. Я впевнений, що ці проекти стануть візитівкою Львова і цікавими об’єктами для туристів.

Ви багато подорожуєте. Були у багатьох містах. Чи можна Львів назвати європейським містом?

Львів – абсолютно європейське місто. Європейські інститути архітектури скеровують до нас на практику студентів, щоб вони дивилися, як збудовані та оздоблені львівські будинки. Чим Львів відрізняється від будь-якого європейського міста? Та він навіть красивіший за інші міста. Чого бракує Львову, щоб бути абсолютно європейським? Свідомість кожного має бути європейською. Ми – не совок, ми – європейці. Кожен з нас – господар у власній хаті. Кожен має взятися за мітлу і поприбирати біля свого будинку. Кожен має посадити квіти на своєму вікні. Коли кожен є господарем у своїй хаті – це і є Європа.

Тобто справа не в корках, поганих дорогах?

У Європі є міста, у яких ситуація значно гірша, ніж у нас. І попри нестачу грошей, ці міста чистенькі і впорядковані. Це не вимагає великого фінансування, це вимагає від кожного закотити рукави і стати пліч-о-пліч до праці.

Україна у важкій економічній ситуації. Сподіватися на те, що культуру фінансуватимуть, чи ходити і гримати кулаком по столу – це марно. Я вже набив на цьому багато гуль. Краще самому заробити гроші, аніж просити їх у когось. Це велике приниження. Я себе морально погано почуваю, коли прошу грошей на важливі проекти чи раціональне переобладнання опалення. Зараз для України відкривається унікальна нагода фінансування із європейських фондів. Головне – цю нагоду не прогавити. Зрештою, кожен повинен з себе починати будувати Європу в Україні.