Юрій Гнатковський

Львів – місто натхнення

Львів – місто натхнення
Юрій Гнатковський

Буде зайвим констатувати складну ситуацію, яка склалась сьогодні в державі. Відкинувши оману набридливої політичної реклами, є також очевидним, що замість важкого й повільного руху останніх років вперед, державна машина, взагалі, рухається зараз у зворотньому напрямку.

І якщо нас чогось мусила навчити новітня історія України, так це тих уроків, через які пройшла решта світу, – а, саме, зміни в країні можливі вийнятково через розвиток людського потенціалу. Лише ми самі, вільні громадяни вільної країни, здатні покращити якість суспільного життя через самореалізацію.

Під прикриттям розвитку Львова як туристичного напряму в місті руйнувались промислові підприємства, а, натомість, замість фахової роботи в галузі економіки культурних індустрій, маємо ситуацію, коли пересічний турист затримується у місті на протязі лише одного дня, і економічна віддача від його перебування мізерна.

Вже сьогодні більш ніж очевидно, що ставка міської влади виключно на туризм є помилковою для міста з такою кількістю населення як у Львові, втім і самі підходи до розвитку туристичної привабливості міста вимагають перегляду. Міська громада зацікавлена в збільшенні туристичної привабливості міста, проте, окрім економічних вигод, чисельніші туристичні потоки також означають перевантаження існуючої інфраструктури й ряд незручностей для самих мешканців. Позаяк ми не можемо перенести історичне середмістя в інший район міста, то в наших силах лише з більшою увагою віднестись до потреб мешканців і проводити таку культурну політику, яка зробить розвиток Львова як туристичного напряму економічно обгрунтованим.

До цього часу в Україні культура є невизнаною галуззю національної економіки. В той же час вже біля 20 років економічно розвинені країни своєю метою вбачають розвиток економіки знань/культури – глобального феномену, який трансформував бізнес і суспільство. Адже, всупереч примітивному розумінню чиновників, культура це не лише історичні пам’ятки та монументи, які вимагають постійних видатків на реставрацію, а культура це важливий чинник економічного розвитку громади й створення матеріальних благ.

Потрібно прийти до розуміння, що якщо нам потрібна українська культура, то ми самі повинні створити умови щоб у Львові записувалась українська музика, знімались українські фільми, писались українські книжки, мовило українське телебачення і радіо. Маючи значний інтелектуальний і креативний потенціал, вкрай неприродьою є ситуація незначної кількості комерційно успішних творчих проектів, які створені й працюють у Львові.

В 2003 році доходи культурного сектору країн Євросоюзу оцінювались на рівні 654млрд. Євро, що становило 2,6% їх ВВП. Для порівняння доходи європейської автобудівної галузі в 2001 були на позначці 271 млрд.Євро, а галузі інформаціно-комунікаційних технологій – 541 млрд.Євро у 2003 році. В американських статистичних звітах за 2001 рік доходи культурних індустрій були зафіксовані на рівні 5,24% ВВП Сполучених Штатів, що становило 535млрд. Дол. У Франції, Фінляндії, Італії, Голландії, Великобританії галузь культурних індустрій перебуває на першому місці за часткою у ВВП країни. Частка ж зайнятості в галузі культурних індустрій становила у 2004 році: в Нідерландах – 4,2%, Великобританії – 3,8%, Фінляндії 3,7% . Вражаючі цифри, чи не так?

В той же час доступні статистичні дані по Україні говорять, що ми імпортно залежна країна в галузі культури – в 2005 році ми імпортували культурних продуктів на суму 662млн.Дол., а експортували на 3млн.154тис.Дол. Та й поза цими сухими цифрами ми кожного дня відчуваємо бідність українського культурного життя. Чи не час робити висновки?

Отож, лише комплексна інноваційна політика в галузі культури може врешті почати приносити економічну віддачу для місцевої громади, а не лягати виключно тягарем на бюджет міста. Львову давно вже час вийти за рамки культурної провінції і почати виборювати статус культурної столиці країни за сучасним змістом, а не тільки історичним спадком.

Але інноваційність й стратегічність наших підходів не повинна обмежуватись лише питаннями культурної економіки міста. Ми повинні ставити перед собою амбіційні цілі в напрямку збільшення зайнятості населення, раціонального використання фінансових ресурсів міста, здійснення великих проектів перспективного розвитку міської громади.

У зв’язку із занепадом галузей, які складали основу львівської господарки в минулі десятиріччя, нам потрібно наново винайти міську економіку. Важливо, що деякі інноваційні сектори вже почали формуватись природнім шляхом, як от комп’ютерне програмування, проте в силах міської влади дати імпульс багатьох іншим точкам росту, починаючи від культурних індустрій й закінчуючи виробництвом електронного обладнання.

Сьогодні ми повинні запроваджувати проекти заохочення людей до ініціативи в сфері житлово-комунальних послуг. Досить дозволяти «жекам» обманювати людей. Відкритий ринок житлово-комунальних послуг створить в місті тисячі нових робочих місць, сотні нових приватних підприємств.

На протязі багатьох років міська влада творить образ ворога з приватних підприємців, часто, умисно виштовхуючи їх за формальний бік закону. Навпаки, місто повинно бути зацікавлене в суттєвому збільшенні приватної ініціативи. Бо ж мова не йде виключно про власників малих архітектурних форм, послугами яких й так користуються десятки тисяч львів’ян, а ми говоримо про фахівців галузі новітніх технологій, охорони здоров’я, науки, будівництва, ресторанного господарства, фінансових послуг, торгівлі, транспортних послуг. В арсеналі міської влади повинні з’явитись інструменти започаткування пілотних проектів, мікрофінансування перспективних наукоємних проектів, створення нової інфраструктури цільового призначення, створення рівних умов доступу місцевого малого і середнього бізнесу до тендерів, тощо.

Особливий інтерес громади у ефективному використанні коштів місцевого бюджету, тому використання сучасних підходів до управління комунальними об‘єктами, запровадження новітніх технологій енергозбереження та будівництва, повинно щодня стояти в порядку денному роботи міськради.

Робочою групою у співпраці Українського Центру Правових Досліджень Інтелектуальної Власності /www.creativeintellect.net/ та Інформаційних Технологій та Благодійного Фонду «Європейське місто» /www.euromisto.com/ було розроблено ряд конкретних заходів, які складають програму моєї діяльності як кандидата в міську раду, і частину з яких на протязі тривалого часу я реалізовую як громадський діяч.

За тим чи владі вдається досягати конкретних визначених цілей можна робити висновки про її чесність. Бо при прийнятті будь якого рішення завжди потрібно обирати між ефективністю використання коштів громади й інтересами приватного збагачення. Тому в своїй програмі я визначаю пріоритетні заходи, за реалізацією яких можна оцінювати ефективність також і моєї роботи. Переконаний, що втілення в життя пропонованих проектів якісно змінить життя кожного львів’янина і принесе відчутні економічні вигоди громаді міста.